Соціологічні дослідження в регіонах: суцільна апатія через відсутність популяризації

 

Часто доводиться чути про брак неформального спілкування на тему досліджень. Адже дослідження - це основне, чим займаються соціологи. В комерційних компаніях, громадських організаціях чи академічних структурах, з опитувальником в руках, за комп'ютером чи в бібліотеці поміж книжок. Надзвичайно важливо постійно розвивати й прокачувати свої дослідницькі навички. А для цього вкрай необхідно мати сприятливе середовище - людей, котрі щиро цікавляться і адекватно реагують на те, що ти робиш, пишеш, говориш.

На жаль, регіональний погляд на соціологічні дослідження сприймається крізь призму політичної агітації та насильницького витягування особистих даних з респондентів. Сумнівна репутація соціологічних опитувань зводить нанівець бажання брати участь в них, навіть, якщо тема цікава та суспільно значуща. Механізм роботи класичного інтерв'юера в провінційних містах – це безперервний пошук потенційних респондентів, які готові відповісти на ряд запитань з кислим виразом обличчя та постійним бубнінням: А для чого це все? Ну не готові ми висловлювати свою думку в узагальненому вигляді таблиць, діаграм та заяложених кліше на кшталт "частина людей схильна вважати так"….

Люди більше довіряють смислам, хоча в усній формі продукують їх вкрай зрідка. Радше висловлюють позицію "диванного" критика в соціальних мережах.

Хочеться навести декілька аргументів, які вдало застосовуються колегами.

Припустимо, Ви вирішили змінити своє місто на краще (мабуть, точно вирішили, адже читаєте ці рядки). Припустимо, у Вас зараз є багато ентузіазму. Але перш ніж починати, зазвичай варто “зорієнтуватися на місцевості”: чи дійсно те, що Ви хочете зробити, актуально і важливо? Що Ви уже знаєте і якого знання Вам бракує?

Проводити дослідження корисно з низки причин.

По-перше, отримані результати становлять цінність для міської адміністрації, адже забезпечують її важливою інформацією: чим живе місто, як мешканці реагують на різні ініціативи, які проблеми їх хвилюють і які ідеї вони пропонують тощо.

По-друге, залучення дослідницької складової сприяє більшій прозорості процесу прийняття рішень. По-третє, зібрані дані можна використовувати для грантових подань як обґрунтування актуальності тих чи інших проектів.

По-четверте, учасники дослідження відчувають свою залученість у справи міста (адже їх запитують і їхня думка важлива!).

Дослідження є ефективним інструментом моніторингу та комунікації з громадою міста: вони є своєрідною “рукою на пульсі”, яка швидко реагує на зміни в міському організмі.

Виходить, що ставлення до того чи іншого процесу продукують правильні тенденції та смисли не тільки зі сторони публічного простору, а також зі сторони відсутності власних обмежень. Ми повинні розуміти, що зміни – це найбільша стабільність, швидкість адаптації до яких є однією з навичок майбунього.